Сьодзіро Ісібасі - першопроходець японської шинної промисловості

За кожною великою компанією стоїть не менш велика людина, яка її заснувала. І японська шинна корпорація Bridgestone не є винятком. Сьогодні ми поговоримо про її засновника - японця Сьодзіро Ісібасі. Ми пройдемо слідами його життя і розберемося, як він зміг перетворити сімейний бізнес із виробництва одягу на величезну шинну корпорацію зі світовим ім'ям.

Сьодзіро Ісібасі народився 1 лютого 1889-го року в Курумі, префектура Фукуока. Його сім'я займалася створенням і продажем одягу. 1906-го року, у сімнадцятирічному віці, Сьодзіро Ісібасі очолив свій сімейний бізнес. Список його досягнень на своїй посаді вражає. Компанія спеціалізувалася на традиційних японських шкарпетках табі, створювала дзіка-табі (шкарпетки з гумовою підошвою, що використовуються як робоче взуття), а також розробляла гумове взуття. Використовуючи отриманий з продажу цих виробів капітал, Ісібасі вирішив виробляти шини. На той час на території Японії ще не існувало компаній у цій галузі, тому Сьодзіро вирішив зайняти порожню нішу. Він вірив у майбутнє моторизованого транспорту в Японії. Свій шинний бренд Сьодзіро вирішив назвати Bridgestone. У цієї назви дуже цікава історія. Його було названо на честь прізвища засновника - Ісібасі. У японській мові ісі означає "камінь", а хасі (тут вимовляється як басі) означає "міст". Саме так і вийшла назва компанії англійською мовою.

Найпершу шину Bridgestone було вироблено 9 квітня 1930-го року. Приблизно через рік після випуску першої шини, 1 березня 1931-го року, Сьодзіро Ісібасі заснував компанію Bridgestone Tire Co., Ltd. у місті Куруме префектури Фукуока. У засновника компанії було чітке правило: Bridgestone займатиметься виробництвом шин виключно за японськими технологіями. Але вже в перші дні компанія зіткнулася з багатьма проблемами в галузі технологій, виробництва і продажів. Однак, це не зупинило Ісібасі, і компанія швидко поліпшила свою якість, а бізнес швидко розширився як усередині країни, так і за кордоном.

З початком Другої світової війни по всій Японії діяли правила воєнного часу, внаслідок чого майже вся продукція компанії використовувалася для задоволення військових потреб. Хоча в 1945-му році збройний конфлікт закінчився, Bridgestone сильно постраждав від війни і зіткнувся з проблемою відновлення своєї комерційної діяльності.

Будівля штаб-квартири Bridgestone у Токіо була зруйнована під час бомбардування з повітря, і всі його зарубіжні активи були втрачені. На щастя, заводи в Курумі та Йокогамі вціліли, і компанія змогла відновити виробництво відразу після закінчення війни. Компанія подолала безліч перешкод і в кінцевому підсумку вийшла з війни сильнішою організацією, ніж була до неї.

У 1951-му році Bridgestone стала першою компанією в Японії, що почала продавати шини з віскозного корду, а також було розпочато п'ятирічний проект з модернізації виробничих потужностей. Цього року також було відкрито ще одну будівлю Bridgestone на території Токіо, в якій розташовувався музей бренду.

Уже до 1953-го року продажі перевищили десять мільярдів ієн, що дало змогу Bridgestone піднятися на перше місце в шинній промисловості Японії. У 1959-му році Bridgestone почала продавати нейлонові шини. Щоб краще задовольнити потреби автомобільного ринку що розширюється, в 1960-му році було відкрито нещодавно побудований завод у Токіо. Весь цей час Сьодзіро Ісібасі займався керівництвом компанією.

У 1961-му було ухвалено нову структуру управління з Сьодзіро Ісібасі в якосты голови і Канічіро Ісібасі в якосты президента. В рамках зміни керівництва компанія прийняла план Демінга, який включає загальну діяльність з контролю якості. У 1968-му році Bridgestone отримала престижну премію Демінга за видатні досягнення в галузі управління якістю.

Поступово, передавши свої повноваження синові, Сьодзіро Ісібасі відійшов від справ, зайнявшись політикою. Але його спадщина продовжувала розвиватися. Принциповий підхід японського керівника до створення шин гарантував бренду Bridgestone чудову репутацію, яка зберігається і досі. Компанія не тільки не послабила хватку на шинному ринку, а й зуміла досягти нових висот. І все завдяки людині, яка в один прекрасний момент вирішила робити взуття для автомобілів, а не для людей.