Шість коліс проти світу: історія Covini C6W

Covini C6W важко сплутати з будь-яким іншим автомобілем. На перший погляд це типовий італійський суперкар початку XXI століття: низький кузов, середньомоторне компонування і двері, що підіймаються вгору. Проте спереду він має дві керовані осі та чотири колеса. Загалом у C6W шість коліс, причому всі чотири передні беруть участь у керуванні. Для Covini Engineering ця машина стала головним проектом і справою життя Ферруччо Ковіні. Вона розроблялася десятиліттями, неодноразово змінювалася, але так і не перетворилася на повноцінну серійну модель. C6W залишився прикладом того, як маленька компанія спробувала переосмислити саму конструкцію спортивного автомобіля.

Ідея, що народилася ще у 1970-х

За словами Ферруччо Ковіні, задум шестиколісної дорожньої машини виник у нього ще 1974-го року. Початкові ескізи передбачали використання дуже маленьких передніх коліс діаметром близько десяти дюймів. Проте тогочасна шинна промисловість не могла запропонувати достатньо надійні низькопрофільні покришки для швидкого дорожнього автомобіля. У малих колесах було складно розмістити потужні гальма, а спеціальні шини довелося б виготовляти окремо. Через фінансові й технологічні обмеження проект відклали. У 1980-х Ковіні повернувся до концепції та навіть розглядав гідропневматичну підвіску для рівномірного розподілу навантаження між осями, але розробка знову виявилася занадто дорогою. Лише у 1990-х ідея стала реалістичнішою. На той час значно вдосконалилися шини, антиблокувальні системи, електронний розподіл гальмівних сил, композитні матеріали та технології розрахунку підвіски. Те, що у 1970-х виглядало майже фантастикою, поступово перетворювалося на здійсненний інженерний проект.

На початку 2000-х Covini C6W нарешті перейшов від креслень до фізичного прототипу. Перші матеріали про автомобіль з’явилися 2003-го року, а в березні 2004-го машину представили на Женевському автосалоні. Для маленької Covini Engineering це був надзвичайно амбітний дебют. Автомобіль поступався великим суперкарам рівнем доведення, але пропонував те, чого не мав ніхто інший: чотири керовані передні колеса. Ранній прототип оснащувався 4,2-літровим атмосферним V8 Audi потужністю близько 380 кінських сил. Максимальна швидкість заявлялася на рівні приблизно 300 км/год. У 2005-му році компанія показала доопрацьовану версію з новими колесами, переробленим дахом і зміненим салоном. Відтоді Covini намагалася перевести C6W зі статусу виставкового експерименту в категорію дрібносерійного суперкара.

Навіщо суперкару шість коліс?

Найочевидніше питання щодо C6W - навіщо йому ще одна передня вісь. У Covini Engineering пояснювали конструкцію одразу кількома перевагами. Під час різкого гальмування маса автомобіля переноситься вперед, тому саме передні колеса виконують більшу частину роботи. C6W має чотири передні гальмівні диски, чотири супорти й чотири шини, через які передається гальмівне зусилля. Це дозволяє розподілити навантаження між більшою кількістю компонентів і теоретично зменшити перегрів. Водночас твердження, що додаткова пара коліс автоматично подвоює площу контакту з дорогою, є спрощенням. Реальна перевага полягає не лише в кількості гуми, а в тому, що сили розподіляються між чотирма окремими контактними зонами.

Чотири керовані колеса також мали краще розподіляти бокове навантаження у поворотах. Перші колеса частково очищували воду перед другими, зменшуючи ризик аквапланування. А під час проколу поруч із пошкодженою шиною залишалося ще одне колесо, здатне підтримати машину й допомогти водієві зберегти контроль. За ці переваги доводилося платити складністю: додаткова вісь означала більше маточин, важелів, гальм і кермових тяг. Незалежних порівняльних тестів C6W майже немає, тому більшість заяв виробника залишилася інженерно правдоподібною, але не повністю підтвердженою вимірюваннями.

Головною технічною проблемою C6W був не двигун, а дві передні керовані осі. Рух керма потрібно було точно передати на чотири колеса, зберігши правильне співвідношення кутів повороту. У повороті кожне колесо рухається по своїй дузі. Якщо геометрія налаштована неправильно, шини починають ковзати, швидко зношуватися й тягнути автомобіль у різні боки. Конструкторам довелося створити складну систему тяг і важелів, розмістити чотири гальмівні механізми та незалежну підвіску в дуже низькій передній частині кузова. ABS мала окремо контролювати кожне колесо, щоб передні осі не блокувалися по-різному. Підвіска всіх шести коліс була незалежною, на подвійних поперечних важелях, що дозволяло точніше контролювати положення коліс.

Covini C6W легко критикувати: його розробляли надто довго, він не став масовим, незалежних тестів майже немає, конструкція складна, а обслуговування дороге. Проте Ферруччо Ковіні справді побудував не макет, а працездатний шестиколісний суперкар із V8, механічною коробкою та двома керованими передніми осями. C6W не змінив автомобільну промисловість, але став пам’ятником незалежній інженерній думці. Він нагадує про часи, коли творець міг поставити під сумнів навіть таку базову норму, як кількість коліс у спортивного автомобіля. Можливо, шість коліс не стануть майбутнім суперкарів. Але C6W довів: іноді цінність машини - у сміливості поїхати дорогою, яку більше ніхто не обрав.