Ferrari Superamerica 410 Ghia: найсміливіший ексклюзив 1950-х

Ferrari 410 Superamerica — це флагман Ferrari середини 1950-х, створений для небагатьох найбагатших клієнтів і здатний їхати швидше за більшість тодішніх спорткарів. У межах цієї моделі існує особливий, один-єдиний екземпляр із кузовом Carrozzeria Ghia — різкий, футуристичний силует із гігантськими «плавниками», який і сьогодні виглядає як концепт-кар, що втілився в метал. Саме про цей унікальний 410 Superamerica Ghia й піде мова.

Передумови для створення легенди

Ferrari вперше показала двигун для 410 Superamerica восени 1955-го на Паризькому автосалоні, встановивши його на «голе» шасі 375 America. Повністю готова машина з кузовом Pinin Farina дебютувала у Брюсселі в 1956-му й стала наступницею 375 America. В основі був 12-циліндровий мотор Лампреді об’ємом 5 літрів і потужністю близько 340 к.с., у парі з 4-ступеневою механікою.

Авто мало незалежну передню підвіску, задній міст на ресорах, барабанні гальма й розганялося до 262 км/год. Випускалося три серії: спершу з базою 2800 мм, пізніше — 2600 мм. Більшість кузовів створила Pinin Farina, але й інші ательє залишили свій слід. Серед них виділялись експериментальні Superfast із плавниками від Pinin Farina, berlinetta Scaglietti з «хвостом», купе й кабріолет Boano з оригінальними деталями. Проте найбільш вражаючим був 410 Superamerica від Ghia з величезними плавниками, натхненний концептами «Gilda» та «Dart» для Chrysler.

Єдиний у своєму роді

Унікальний 410 Superamerica Ghia - це одноразове замовлення американського промисловця й мецената автоспорту Боба Вілкі з Мілуокі. Компанію Ghia він обрав не вперше, а дизайн координував особисто, неодноразово прилітаючи до Турина протягом року, поки будували автомобіль. Готовий екземпляр показали на стенді Ghia на Туринському автосалоні 1956-го року, після чого машину доставили імпортеру Ferrari у США Луїджі Шинетті; Вілкі власноруч забрав її з шоуруму в Нью-Йорку й пригнав до Вісконсину.

Стиль кузова від Ghia пов’язують із головним дизайнером Джованні Савонуцці, який раніше створював концепт-кари Chrysler «Gilda» та «Dart». У Ferrari 410 Superamerica він довів «реактивну» тему до крайності: машина отримала обтічний профіль, низький ніс, величезну решітку з V-подібними бамперами, втоплені фари, частково закриті колеса та гігантські плавники-«ножі», що здіймалися майже на півметра над крилами. Для серійного виробництва така ідея здавалася занадто сміливою, тому кузов Ghia залишився унікальним.

Салон був не менш екстравагантним: двоколірна шкіра, велика дерев’яна кермова «бубликоподібна» баранка, панель приладів із десятком незвичайних шкал та масивний хромований блок на центральній консолі з шістьма важелями. Разом із вигнутим панорамним склом усе це нагадувало кабіну літака реактивної епохи, чітко перегукуючись із тодішнім американським стилем.

З технічного боку шасі 0473SA зберігало основу 410 Superamerica, але мало дві особливості: передні дискові гальма (рідкісна річ для Ferrari 1956 року) та модернізований двигун Лампреді. Його об’єм збільшили приблизно до 5,2 літра, потужність зросла до близько 365 к.с., а максимальна швидкість перевищувала 170 миль/год (понад 270 км/год). Для порівняння, звичайні версії 410 SA мали близько 340 к.с. і «паспортні» 262 км/год.

Після багаторічного володіння Вілкі автомобіль перейшов до знайомого родини, а потім - до колекціонера Джона Мікома-молодшого в Техасі. У XXI столітті унікальний 410 Superamerica Ghia не раз демонструвався в музейних експозиціях у США; зокрема, його висвітлював Petersen Automotive Museum (Лос-Анджелес), який підкреслює винятковий статус машини - побудовано лише один Ghia-Superamerica.

Ferrari Superamerica 410 Ghia - це унікальний експеримент епохи, коли Маранелло міг дозволити клієнту та сторонньому ательє збудувати «свій» Ferrari практично без обмежень. Він поєднав технічну вершину лінійки 410 SA з радикальною стилістикою Ghia й зберігся як одинак, що вартий окремого місця в історії дизайну - поруч із найгучнішими іменами 1950-х.